під замовлення
Невідома Україна: Трипілля та парк «Олександрія»
екскурсійний тур (1 день)
Київ - Трипілля - Вітачів - Біла Церква - Київ
Трипілля. Чи було це повноцінною державою чи ні – археологи та історики сперечаються досі. Безперечно одне - за тисячі років до нашої ери величезні міста на території сучасної України вже існували. І несхожа ні на що кераміка - свідчення унікальності цієї цивілізації. Ровесники шумерів, а може, й їхні предки... Як би там не було, обсяг і масштаб знахідок на полях поблизу Трипілля вражає. Село на Київщині стало символом однієї з найцікавіших загадок прапрадавньої історії людства. Цивілізація Трипілля - справді більш ніж незвичайна, і в її існуванні так багато загадкового, що деякі аспекти просто не вкладаються в традиційну теорію про первіснообщинний лад, який мав, за всіма законами, ще царювати на нинішніх українських землях у ті часи, коли тут уже будувалися перші багатоповерхові будинки.
Програма:
| 07:45 | Збір групи м. Київ біля станції метро «Палац Україна» (стоянка біля виходу з метро). Виїзд на екскурсію. |
| 09:00 | Прибуття до с. Трипілля. Екскурсія «Трипілля: до витоків давнини». Трипілля знаходиться на території біля злиття річок Стугни, Червоної та Бобриці, формуючи цим три річкові долини - «три поля». На думку істориків, саме звідси і походить назва населеного пункту - Треполь. Іншою Версія назва селища походить від грецького «триполіс» - «три міста». Трипілля - це культура, що існувала на території Західної та Центральної України з 5000 до 3000 років до н. Останні знахідки датуються 2750 роком. За своєю розвиненістю та часом виникнення ця культура могла конкурувати з культурою Стародавнього Єгипту, але через особливості клімату, культури та географічного розташування (до речі, без загадок теж не обійшлося), Трипільська культура майже не зберегла пам'яток архітектури. Але є інша інформація, за якою можна скласти однозначні висновки про першу масштабну культуру України. Якийсь час прийнято вважати, що трипільці, це предки скіфів, але сучасні знахідки та обладнання дозволило зробити висновки, що це окрема культура, і, нібито, ген трипільців досі знаходять у генах сучасних українців. Назву Трипілля культура отримала у 1899 році, після того як Вікентій Хвойко на з'їзді проаналізував дослідження проведеної неподалік Києва, вниз по Дніпру в селі Трипілля, довів, що трипільці, це не предки скіфів, як прийнято було вважати раніше, а окрема не пов'язана зі скіфами, можливо, сама давня у світі культура. Трипільську культуру відносять до Енеоліту, пізнього кам'яного віку, яку саме через трипільців можна охарактеризувати, не кам'яним віком, а століттям переходу до металу Знахідки датуються 5000 - 2750 р. до н.е. Літописні ж згадки місцевості відносяться до 1093 у зв'язку з битвою війська київського князя Святополка Ізяславича із половцями на правому березі річки Стугна (до речі, кажуть, що назва річки походить від укр. стогнати - стогнати). Саме біля Треполя (як тоді називалося село) відбулася рада війська Святополка перед битвою. Битву російські князі програли. Переправляючись через річку під натиском половців, потонув Ростислав Всеволодович - брат Володимир Мономах. Сам Святополк був змушений бігти до Треполя, звідки вночі поскакав до Києва. Місце сили -Девіч гора у Трипіллі. З Девіч-гори (підноситься над річкою на висоті 55 м) відкривається приголомшливий вид на все селище та Дніпро. Гора знаходиться у міжріччі: її омивають води трьох річок - Стугни, Червоної та Дніпра. На вершині Девіч-гори археологами було виявлено городище та могильник Зарубинецької культури (II ст. до н.е. - II ст. н.е.), а також давньослов'янське капище (VI в.). Девіч-гора - одне з головних сакральних місць Середнього Подніпров'я, пов'язане зі слов'янським культом богині Діви. Кажуть, що за давніх часів сюди приходили жінки, які хотіли мати дітей. А жінки на зносях просили у богині успішних пологів. «На вершині гори в зарубинецький час було споруджено своєрідний жертовник-піч, що є композицією з дев'яти напівсферичних заглиблень. Ймовірно, цей своєрідний жертовник із дев'ятьма гніздами призначався для судин, де під час святкової церемонії могли варитися будь-які зілля чи зерна… Число 9 у поєднанні з дівочим ім'ям цієї величезної та дуже імпозантної гори наводить на думку, що творці жертовника з дев'ятьма складовими частинами насамперед співвідносили це центральна споруда Девіч-гори із дев'ятьма місяцями вагітності», - писав у своїй книзі «Язичництво Стародавньої Русі» (1987 р.) археолог Борис Рибаков. Не обійшлося без містики. Подейкують, що на Девіч-горі колись збиралися відьми, навіть у наші дні це місце приваблює «любителів чортівниць». Обласний археологічний музей у Трипіллі. У стінах конструктивістської будівлі зберігається понад 30 000 експонатів, які розташовані у трьох залах. Звичайно, найбільшою популярністю користуються знахідки часів трипільської культури Тут є різні прикраси, посуд, макети житла, одягу. Відвідувачів музею дуже приваблює біноклівидна ритуальний посуд трипільців. Однак, археологи поки що точно не знають, як саме використовувався цей предмет. На денцях такого посуду якось були знайдені зернятка. Деякі археологи схильні думати, що жриці за допомогою ритуального посуду просили добрий урожай. |
| 11:30 | Побуваємо ми й у селі Вітачів, яке відсвяткувало нещодавно своє 1050-річчя. Це поселення згадується у літописах, зокрема й у літописі «Повість временних літ». Витачів - це чудове місце з мальовничими краєвидами, де дніпровські кручі стрімко обриваються до самої води. Тут досліджено могильник та городище часів Київської Русі, яке вчені пов'язують із літописним містом Вітачова. Воно згадується як великий порт на Дніпрі у творах візантійського імператора Костянтина Багрянородного, який жив у середині Х ст. Коли в 1095 р. половецькі орди підступили до Гюр'єва (Юр'єва - сучасної Білої Церкви) і спалили місто, люди бігли до Києва і «... Святополк же повелі рубати град на Витичеві пагорбі, в своє ім'я Нарек Святополч-град і повелі єпископу Мурику світи ту, і засовцем і іншим від них, а Гургев запаливши половці тож ». Отже, до Святополка переїхав тимчасово зі своєю кафедрою та єпископ Юр'євський Мурик, що прожив там до 1103 р., поки Святополк не відбудував Юр'єв. На Вітачівському пагорбі місто продовжувало існувати і ще раз згадується в літописі 1223 р. Цього року, після битви з ордою на річці Калці, коли князі зазнали поразки і почали відступати до Києва, татарські орди переслідували русичів до Святополча. Мешканці міста вийшли назустріч військам і всі були перебиті татарами. У Вітачіві збереглися сліди старих валів. Частина старого городища валилася вже у Дніпро, а частина забудована будинками. Тільки меморіальний камінь нагадує сучасникам про літописне місто, що колись було на дніпровських кручах. |
| 12:30 | Переїзд у м. Біла Церква. |
| 14:30 | Екскурсія парком «Олександрія - пам'ятка садово-паркового мистецтва ХІХ століття». «Олександрія» - найкрасивіший парк, який є найкращим парковим ансамблем України та визначною пам'яткою садово-паркового мистецтва кінця XVIII-XIX століття. Краса парку захоплювала та надихала таких знаменитих поетів як О.С. Пушкін та Т.Г. Шевченка (пам'ятники яким стоять біля входу до парку) тут бували Г.Р. Державін, декабристи М.П. Бестужев-Рюмін, С.І. Муравйов-Апостол, граф Густав Олізар, і навіть члени імператорської сім'ї. Садиба Олександрія була літньою резиденцією родини Браницьких (нащадки роду Браницьких мешкають донині у Франції). Автором геніального плану парку став французький архітектор та паркобудівник Мюффо, на той час дуже знаменитий. Основний стиль парку – англійська. Крім резиденції роду Браницьких, на території парку було збудовано: Царський павільйон, Танцювальний павільйон, павільйон «Ротонда», «Руїни», колонада «Місяць». Парк прикрасили бронзовими та мармуровими скульптурами, вазами, композиціями з великих брил. У середині XIX століття Олександрія вважалася одним із найпрекрасніших пейзажних парків України. У парк звозилися екзотичні рослини з Північної Америки та Західної Європи, були споруджені ставки, водоспади та фонтани. Площа парку (201,5 га), що займається, дає право називати парк «Олександрія» найбільшим в Україні. Щоб вивчити цей шедевр паркового мистецтва у подробицях, знадобиться не один день. Але щоб оцінити його красу та поповнити лави захоплених шанувальників «Олександрії», достатньо і побіжної екскурсії – Вам захочеться повертатися сюди знову і знову! Адже тут можна ненадовго забути, в якому божевільні ми живемо. |
| 16:30 | Вільний час для прогулянки парком. |
| 18:30 | Виїзд до Києва. |
| 20:00 | Орієнтовний час прибуття до Києва (ст. метро "Палац Україна"). |
Додаткова інформація
Увага! Цей цікавий та пізнавальний тур розпочинається о 08:00 у Києві, ст. метро «Палац Україна» та закінчується орієнтовно о 20:00 біля ст. метро. Якщо ви приїхали до Києва всього на один день, то з/до залізничного вокзалу Ви дістанетесь метро з/до ст. Вокзальна.
Проїзд Запоріжжя - Київ
- виїзд із Запоріжжя поїздом № 038 П (Запоріжжя - Київ) о 19:46, прибуття о 06:02;
- виїзд будь-яким рейсовим автобусом з автовокзалу (Автолюкс, Гюнсел);
- будь-який інший транспорт на Ваш вибір.
Проїзд Київ - Запоріжжя
- виїзд з Києва поїздом № 038К (Київ - Запоріжжя 1) о 22:05, прибуття до Запоріжжя о 07:29;
- виїзд автобусом Автолюкс та авто вокзалу.
Вартість:
750 грн.
діти до 12 років - 700 грн.
+ проїзд: Запоріжжя - Київ - Запоріжжя
|
У вартість включено:
|
У вартість не включено:
|
| |
